Заповіт прочанина

[19] 1 У Манресі він щодня просив милостиню. Він не їв м'яса і не пив вина, навіть коли йому їх пропонували. Не постив він тільки в неділю, і якщо в цей день йому давали трохи вина, то він його випивав. Позаяк колись він дуже дбав про своє волосся (а воно у нього було гарне), як веліла тогочасна мода,

2 тепер він вирішив дати йому волю рости згідно зі своєю природою, не розчісувати його, не стригти й нічим не покривати ні вдень, ні вночі.

3 З тих же міркувань він перестав обрізати нігті на пальцях рук і ніг; бо теж колись надто цим переймався.

4 Коли він перебував у заїзді, то не раз серед білого дня йому траплялося бачити у повітрі щось біля себе. Це приносило йому неабияку втіху, бо було прекрасним, просто казковим.

5 Він не міг добре розгледіти, що саме це було, проте йому буцімто видавалося, наче воно має форму змії з безліччю якихось леліток, що сяяли, немов очі, хоч і не були очима. Приглядаючись до цієї речі, він відчував неабияке вдоволення і втіху; чим частіше він її бачив, тим сильнішою ставала його втіха. Коли ж видіння щезло, його охопило невдоволення.

--------------------
Манреса - це містечко в іспанській провінції Каталонія, не зовсім між Монтсерратом та Барселоною, проте неподалік від обидвох цих місць. Скидається на те, що тривала перерва у диктуванні, про яку згадує да Камара, сталася в кінці попереднього розділу, хоч дехто вважає, що вона відбулася посередині цього розділу.