Заповіт прочанина


Go to content

38

4. Проща до Єрусалима: 1523


[38] 1 Під час плавання дув такий сильний попутний вітер, що з Барселони до Ґаети вони дісталися за п'ять діб, хоч і страшенно всі набралися ляку через вельми погану погоду.

2 Там же в цілому краю люди потерпали від страху перед чумою; одначе він, ледь ступивши на берег, вирушив у дорогу до Рима.

3 З тих, хто плив на кораблі, його взялися супроводжувати мати з донькою, переодягнутою на хлопця, та ще якийсь юнак. Вони приєдналися до нього тому, що теж просили милостиню.

4 Наблизившись до якогось заїзду, вони натрапили на велике вогнище, довкола якого зібралося чимало вояків, які дали їм попоїсти і пригостили вином, причому наливали його стільки і пропонували так настирливо, наче хотіли їх споїти.

5 Згодом їх розділили: матері з донькою відвели кімнату нагорі, а прочанина з юнаком влаштували у стайні.

6 Проте опівночі він почув, що згори долинають гучні крики, а коли підвівся, аби глянути, в чому річ, то побачив, що мати з донькою вже внизу, у дворі; вони крізь сльози скаржилися, що їх намагалися зґвалтувати.

7 Тут його охопило таке сильне обурення, що він почав кричати: "І це ми маємо терпіти?" - та рішуче висловлювати протест іншими словами.

8 Він говорив це з такою силою, що всі, хто був тоді в домі, переполохалися, і ніхто й пальцем до нього не торкнувся.

9 Юнак на той час вже накивав п'ятами, і, попри те, що ще тривала ніч, усі троє знову вирушили в дорогу.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Используются технологии uCoz