Заповіт прочанина


Go to content

41

4. Проща до Єрусалима: 1523


[41] 1 Мандруючи до Венеції, він спав у дверних нішах через сторожу, яка повсюди пильнувала з огляду на чуму. Якось трапилося так, що він, піднявшись вранці на ноги, наштовхнувся на одного чоловіка, який, окинувши його поглядом, мерщій утік, охоплений жахом, либонь тому, що побачив його вельми блідим.

2 Так долаючи шлях, він прибув до Кьоджі і разом із кількома супутниками, які приєдналися до нього раніше, довідався, що до Венеції їм увійти не дозволять.

3 Його супутники вирішили податися до Падуї, щоб отримати там довідку про стан здоров'я, тож він вирішив піти за ними. Проте поспіти за ними він не зумів, позаяк ішли вони дуже швидко і з настанням ночі залишили його одного на широкому полі.

4 Коли він був там, йому явився Христос, так, як зазвичай Він йому з'являвся, про що вже йшлося вище, і це принесло йому неабияку втіху.

5 Втішений цим, наступного ранку він, не підробивши довідки, як це, либонь, зробили його супутники, підійшов до воріт Падуї і вступив до міста, й ніхто зі сторожі нічого в нього не запитав.

6 Те саме трапилося і при виході з міста; це дуже здивувало його супутників, які щойно роздобули собі довідки, щоб іти до Венеції; він же цим не переймався.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Используются технологии uCoz