Заповіт прочанина

[52] 1 По дорозі прочанин бачив щось на взірець видіння того, як ведуть Христа, проте це видіння не було подібним на інші.

2 Прочанина вели трьома головними вулицями, і він крокував, не відчуваючи жоднісінького суму, а навпаки, з радістю і задоволенням.

3 У нього була звичка говорити зі всіма, хто б то не був, на "ти"; це пояснювалося благочестивими міркуваннями: адже так говорив Христос, апостоли.

4 Коли ж він йшов вулицями, йому спало на думку, що за таких обставин було б розважливо покинути цю звичку і звертатися до капітана: "Ваша милосте". Прочанин трохи побоювався тортур, яких міг зазнати.

5 Проте збагнувши, що то була спокуса, він сказав: "Якщо це так, то я не величатиму його: - "Ваша милість", не виявлятиму йому поваги і не зніму перед ним шапки".