Заповіт прочанина

[33] 1 Іншим разом, коли він плив морем з Валенсії до Італії, налетіла сильна буря, стерно корабля зламалося, і дійшло до того, що, на його думку і на переконання багато кого з тих, хто був на борту того корабля, не було жодної можливости порятуватися від смерти.

2 У той час, ретельно випробовуючи своє сумління і готуючись померти, він не мав страху за свої гріхи і не злякався осуду,

3 але достоту відчув сум'яття та жаль, бо гадав, що не повністю використав ті дари та ласки, якими наділив його наш Господь Бог.

4 Ще іншим разом, на п'ятдесятому році, йому було зовсім погано через дуже важку хворобу, яка, на його погляд і на думку багатьох, мала стати для нього останньою.

5 Розмірковуючи з цієї нагоди про смерть, він відчув таку радість і таку духовну втіху через те, що має померти, що трохи не потонув у сльозах.

6 Це сталося для нього настільки звичним, що він часто відганяв від себе думки про смерть, аби не відчувати такої великої втіхи.