Заповіт прочанина

[59] 1 Прочанин сказав, що вони зроблять так, як їм велено. "Але, - додав він, - не знаю, яке пуття з цих розслідувань. Недавно один священик відмовився вділити якомусь чоловікові Таїнство, позаяк той причащався кожні вісім днів; та й мені вони чинили перепони.

2 Ми хотіли б знати, чи знайшли вони в наших діях якусь єресь?" "Ні, - відказав Фіґуроа, - якби це було так, вони б вас спалили." "Вони спалили б і вас також, - мовив прочанин, - якби відшукали єресь у ваших діях."

3 Тож вони перефарбували своє вбрання, як їм було наказано, а днів через п'ятнадцять-двадцять опісля Фіґероа звелів прочанинові не ходити босоніж, а взутися; той так і вчинив без зайвого галасу, як це робив завжди, коли отримував подібні розпорядження.

4 Збігло чотири місяці, і вже сам Фіґероа знову розпочав розслідування їхньої справи. Скидається на те, що, крім звичних причин, для цього був ще й такий привід: одна знатна заміжня жінка відчувала до прочанина особливу повагу; щоб її не побачили, вона приходила до шпиталю на світанку, загорнувшись у накидку, як то було заведено в Алькала-де-Енарес. Увійшовши досередини, вона скидала накидку і прямувала до покою прочанина.

5 Проте й цього разу їм нічого не заподіяли і навіть нічого не сказали.*

--------------------
* Пам'ятати про те, що мені розповів Бустаманте.