Заповіт прочанина

[99] 1 Коли все це було розказано, 20 жовтня я запитав прочанина про "Вправи" і Конституції, бо хотів знати, як він їх упорядкував.

2 Він сказав мені, що не склав "Вправи" всі одразу, а, спостерігаючи у своїй душі деякі зміни і вважаючи їх корисними, думав, що вони зможуть принести користь й іншим, і тоді записував їх; приміром, іспит сумління за допомогою ліній, і т.д.

3 Він сказав, що вибір зробив, зокрема, з того розмаїття духа й думок, яке пережив у Лойолі, коли ще страждав від болю в нозі.

4 Ще він сказав, що про Конституції поговорить зі мною ввечері.

5 Того ж таки дня, перед вечерею, він викликав мене до себе, маючи вигляд людини, зосередженої сильніше, ніж звичайно, і зробив щось на взірець заяви, суть якої полягала у вияві того наміру і тієї щирости, з якими він все це розповідав. Він висловив упевненість в тому, що ніде не перебільшував,

6 а також сказав, що завдав чимало образ нашому Господеві після того, як почав служити Йому, але ніколи не піддався на смертний гріх.

7 Натомість він повсякчас зростав у благоговінні, тобто у здатності знаходити Бога, а зараз - більше, ніж будь-коли доти у житті.

8 Щоразу, будь-якої години, коли він хотів відшукати Бога, то знаходив Його. І навіть зараз до нього часто навідуються видіння, особливо ті, що їх згадано вище, при яких він бачить Христа, як сонце.

9 Це часто траплялося, коли він був заклопотаний важливими справами, і підтверджувало його правоту.