Заповіт прочанина

[62] 1 Калісто в той час знаходився в Сеговії і, дізнавшись про те, що прочанина ув'язнено, зараз-таки приїхав, хоч допіру видужав від важкої хвороби, і приєднався до нього у в'язниці.

2 Та прочанин запропонував, що буде краще, коли він піде і звернеться до вікарія; останній прийняв Калісто добре, проте висловив намір відіслати його до в'язниці, де йому слід було зоставатися, аж доки не повернуться ті двоє жінок, щоб подивитися, чи підтвердять вони слова прочанина.

3 Калісто залишався у в'язниці кілька днів, але прочанин, побачивши, що це шкодить його фізичному здоров'ю, позаяк одужав він ще не повністю, постарався визволити його звідтіля, скориставшись допомогою одного лікаря, свого великого друга.

4 Від того дня, коли прочанина запроторили до в'язниці, і до часу, коли його звільнили, минуло сорок два дні. Коли вони збігли і двоє благочестивих жінок повернулися, до в'язниці прийшов нотаріус, щоб прочитати присуд;

5 прочанин був вільний; його друзі повинні були вдягатися так, як інші студенти, і не говорити про предмети віри, доки не провчаться ще чотири роки, оскільки ще не здобули освіти.

6 Правду кажучи, прочанин був єдиним з-поміж них, хто мав якісь знання, та й тим явно бракувало основи. Власне про це він, зазвичай, одразу ж і заявив, коли його допитували.