Заповіт прочанина

[84] 1 Проте, коли він повернувся до колегії св. Варвари, де тоді мешкав і де відвідував лекції, ті з колегії, хто знав, що він входив до зараженого чумою будинку, повтікали від нього і не впустили його всередину. Тож йому довелося кілька днів перебути деінде.

2 В Парижі є звичай, що ті, хто вивчає мистецтва третій рік, для того, щоб здобути бакалаврат, повинні "взяти камінь", як це там називається. А через те, що для цього потрібно витратити один ескудо, найубогіші не можуть собі цього дозволити.

3 Прочанин почав вагатися, чи варто йому це робити.

4 Його охопили сильні сумніви, і він ніяк не міг визначитися, а тому вирішив покластися в цій справі на розсуд свого маґістра, який порадив йому "взяти камінь", прочанин так і вчинив. Але не бракувало й кількох критиканів; принаймні один іспанець висловив свою думку стосовно цього.

5 На той час у Парижі він мав серйозні клопоти зі своїм шлунком; що п'ятнадцять днів його мучив біль у шлунку, який не минав понад годину і викликав у нього пропасницю. Одного разу біль у шлунку не вщухав шістнадцять чи сімнадцять годин поспіль.

6 До того часу він вже закінчив курс мистецтв, кілька років студіював богослов'я і назбирав собі товаришів. Недуга діймала його все сильніше й сильніше, і йому не вдавалося знайти ліків від неї, хоч він і перепробував багато всього.