Заповіт прочанина

[94] 1 Того року кораблів на Схід не було, оскільки венеціанці розірвали відносини з турками.

2 Тому, бачачи, що сподівання на мандрівку відкладаються, вони розійшлися венеціанськими теренами, маючи намір рік зачекати, як було вирішено колись; якщо ж по закінченні цього року в них так і не буде нагоди вирушити, то вони підуть до Рима.

3 Прочанинові випало йти з Фавром та Лаїнесом до Віченци.

4 Там вони знайшли поза межами міста якийсь дім, де не було ні дверей, ні вікон, і зупинилися в ньому; спали вони на соломі, якої трішки принесли туди.

5 Двоє з них постійно двічі на день ходили до міста просити милостиню, та отримували так мало, що ледь могли прогодуватися.

6 Зазвичай вони з'їдали невеликий підсмажений хлібець, якщо він у них був; той, хто залишався вдома, мав його приготувати.

7 Так вони провели сорок днів, не займаючись нічим, опріч молитви.