Заповіт прочанина

[68] 1 Через кілька днів його викликали до чотирьох суддів; троє з них були докторами - Санктісідоро, Паравіньяс і Фріас, - а четвертим був бакалавр Фріас. Усі вони вже переглянули "Вправи";

2 тепер же вони заходилися ставити йому безліч запитань, не тільки про "Вправи", але й про богослов'я, приміром, стосовно Тройці і Євхаристії та його розуміння цих догм. Спершу він зробив вступ,

3 та потім, згідно з велінням суддів, говорив так, що в них не було підстав у чомусь його звинувачувати.

4 Бакалавр Фріас, який вів перед у цих розпитуваннях, спитав його також про щось з царини канонічного права.

5 На все це прочанин мав неухильно відповідати, проте він завжди перше казав, що не знає, що говорять про ці поняття вчені.

6 Тоді йому наказали розтлумачити першу заповідь так, як він зазвичай її тлумачив. Він почав було пояснювати, та це забрало у нього стільки часу і він стільки всього сказав про першу заповідь, що в них зникло бажання розпитувати його далі.

7 До цього, коли мова йшла про "Вправи", вони вельми настійливо цікавилися одним пунктом, що стоїть на початку: коли думка є легким гріхом, а коли - смертним.

8 А справа була ось у чому: як він, не маючи освіти, наважився це визначати. У відповідь він сказав: "Визначте, правильно це чи ні, і якщо неправильно, то засудіть це". Проте зрештою вони пішли, нічого не засудивши.