Заповіт прочанина

[95] 1 Коли ц сорок днів минули, до них прийшов маґістр Хуан Кодурі, і вони четверо вирішили почати проповідувати. Усі четверо розійшлися по різних площах і почали проповідувати в один і той же день та годину, спершу гучно викрикуючи і привертаючи увагу людей підкиданням шапок.

2 Їхні проповіді спричинилися до великого сум'яття в місті; багато людей просунулось у благочесті, і товариші отримали з більшою щедрістю всі потрібні їм для життя речі.

3 У той час, коли прочанин знаходився у Віченці, до нього навідувалось немало духовних видінь і він часто, сказати б, майже регулярно, відчував утіху; коли ж він перебував у Парижі, все було навпаки.

4 В усіх цих мандрах він зазнав великих надприродних пізнань, схожих на ті, які зазвичай приходили до нього в Манресі, особливо тоді, коли став у Венеції готуватися до священства і до відправи своєї першої Меси.

5 Ще перебуваючи у Віченці, він дізнався, що один з його товаришів, який був у Бассано, занедужав і знаходився на порозі смерти; прочанин тоді і сам хворів пропасницею.

6 Проте він вирушив у дорогу і крокував уперед так бадьоро, що Фавр, його товариш, ледь встигав за ним.

7 По дорозі Бог навіяв йому упевненість, і він сказав про це Фаврові, що їхній товариш не помре від цієї недуги.

8 Коли вони добулися до Бассано, товариш цей вельми втішився і невдовзі одужав.

9 Після того всі вони повернулися до Віченци, і якийсь час знаходилися там вдесятьох; дехто з них ходив збирати милостиню у містечках довкола Віченци.