Заповіт прочанина

[43] 1 Це й було причиною того, що згаданий достойний чоловік та його домашні так із ним заприязнилися, хотіли, щоб він залишився з ними, і спонукали його до цього. Той-таки господар провід його до дожа Венеції, щоб дож міг з ним поговорити, тобто влаштував йому вхід у палац та аудієнцію.

2 Коли дож вислухав прочанина, то звелів, щоб йому дозволили сісти на корабель з урядовцями, який плив до Кипру.

3 Хоч того року до Єрусалима вирушило чимало прочан, більшість із них повернулися додому з огляду на нещодавні події, а саме захоплення Родосу.

4 Та попри все на прованському кораблі, який поплив першим, їх було тринадцятеро, і восьмеро чи дев'ятеро залишилося на урядовому кораблі. Коли корабель вже мав відпливати, наш прочанин зазнав сильного нападу пропасниці,

5 але минуло кілька днів, і хвороба відступила. Корабель же виходив у море власне того дня, коли він прийняв проносне.

6 Домашні [іспанця] поцікавилися в лікаря, чи можна йому сісти на корабель, щоб вирушити до Єрусалима, і лікар відповів: "Авжеж, можна, якщо тільки він хоче, аби його там і похоронили".

7 Проте прочанин все-таки сів на корабель, який того ж дня і відплив; йому було недобре, та, виблювавши, він відчув неабияке полегшення і почав повністю одужувати.

8 На кораблі відкрито побутували певні брутальні та огидні звичаї, які він різко засуджував.