Заповіт прочанина


Go to content

50

5. Повернення через Європу: 1523-1524


[50] 1 До Венеції він прибув у середині січня 1524 року, провівши в морі по дорозі з Кипру цілий листопад і грудень, а також ту частину січня, що вже минула.

2 У Венеції його зустрів один із тих двох людей, які надали йому притулок до того, як він вирушив до Єрусалима, й дав йому як милостиню п'ятнадцять чи шістнадцять юліїв і відріз тканини; цей відріз він склав у кілька разів і поклав собі на живіт через страшенну холоднечу.

3 Після того, як прочанин збагнув, що, не залишившись в Єрусалимі, вчинив Божу волю, він повсякчас розмірковував над тим, що ж йому робити далі; зрештою він дійшов висновку, що якийсь час йому потрібно присвятити навчанню, аби мати змогу допомагати душам, і вирішив йти до Барселони.

4 Тож він вирушив з Венеції до Генуї. Якось, коли він здійснював поклоніння в головному храмі Феррари, один жебрак попросив у нього милостиню, і він дав йому
маркетто, себто монету в п'ять чи шість кватринів. По тому підійшов ще один і отримав від прочанина іншу монетку, трохи більшу;

5 третьому ж він дав
юлія, позаяк нічого, крім юліїв, у нього не зосталося. Жебраки, уздрівши, що він роздає милостиню, підходили до нього й підходили, і невдовзі все, що в нього було, перейшло до них.

6 Аж ось до нього підступило відразу кільканадцять жебраків, просячи милостиню. У відповідь він вибачився і сказав, що в нього нічого більше не залишилося.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Используются технологии uCoz