Заповіт прочанина

[64] 1 Після прибуття до Саламанки, коли прочанин молився в якійсь церкві, його впізнала одна побожна жінка, з якою його четверо товаришів запізналися раніше, позаяк перебували там уже кілька днів. Вона поцікавилася, як його звуть, а тоді відвела туди, де оселилися його товариші.

2 Коли в Алькалі було прийнято рішення про те, що їм слід одягатися так, як це роблять студенти, прочанин сказав: "Коли ви звеліли нам перефарбувати своє вбрання, ми так і вчинили; та цього ми зараз зробити не можемо, бо не маємо грошей, щоб його купити".

3 Тож сам вікарій забезпечив їх одягом, шапочками та всім іншим, що носять студенти. У такому вбранні вони й покинули Алькалу.

4 У Саламанці він ходив сповідатися до одного монаха-домініканця у церкві св. Стефана. Якось днів через десять-дванадцять після того, як він прибув до Саламанки, сповідник сказав йому: "Отці з нашої обителі хотіли б поговорити з вами".

5 "В ім'я Боже", - мовив він у відповідь. "Тоді, - вів далі сповідник, - було б добре, якби в неділю ви прийшли сюди пообідати; але попереджаю вас про одне: вони захочуть багато чого від вас довідатися".

6 Тож у неділю він прийшов туди разом із Калісто. Після обіду супріор, за відсутністю пріора, разом із сповідником та, здається, ще одним монахом пішли з ними до каплиці.

7 Супріор вельми добродушно почав говорити про те, які гарні вістки про їхнє життя та звичаї дійшли до них: вони, мовляв, ходять довкола проповідуючи на взірець апостолів; вони із задоволенням дізналися би про все це детальніше.

8 І він став розпитувати про те, що саме вони вивчали. Прочанин відказав: "З-поміж нас усіх найбільше вчився я", - і, нічого не приховуючи, розповів, як мало він вчився і наскільки поверхневим було це навчання.

--------------------
Перші рядки цього розділу зазвичай перекладають так: Ігнатія впізнала одна побожна жінка, що належала до їхнього гурту. В іспанському ж тексті йдеться про те, що його впізнала жінка, віддана цьому гуртові.