Заповіт прочанина


Go to content

96

10. Венеція і Віченца: 1535-1537


[96] 1 Пізніше, коли добіг кінця рік, а їм так і не пощастило сісти на корабель, вони вирішили йти до Рима, навіть прочанин, позаяк коли його товариші подалися туди іншим разом, ті двоє, стосовно яких у нього були сумніви, виявили себе з найкращого боку.

2 Вони вирушили до Рима, розділившись на три чи чотири групи, прочанин - з Фавром та Лаїнесом. Під час цієї мандрівки Бог відвідав його у вельми особливий спосіб.

3 Після того, як прочанин став священиком, він вирішив упродовж року не відправляти Месу, готуючись і молячись Пресвятій Діві, аби вона зволила помістити його разом зі Своїм Сином.

4 Одного дня, за кілька миль від Рима, він молився в якійсь церкві і тут відчув у своїй душі таку переміну і так ясно побачив, що Бог Отець помістив його біля Христа, Свого Сина, що не наважився навіть у цьому засумніватися.*

--------------------
*
І я, що пишу ці рядки, сказав прочанинові, коли він мені це розповів, що чув, як Лаїнес розказував про це з іншими подробицями. На це він відповів мені, що все сказане Лаїнесом - правда, позаяк сам він не пригадує цього так детально, проте зараз, коли він розповів це, то певний, що не сказав нічого, крім правди. Те ж саме він говорив мені і про інші речі.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Используются технологии uCoz