Заповіт прочанина


Go to content

70

7. Клопоти в Саламанці: 1527


[70] 1 Після двадцяти днів ув'язнення їх викликали, аби оголосити рішення суду, яке полягало в тому, що ні в їхньому житті, ні у вченні не знайдено жодних помилок.

2 Тож вони могли й далі робити те, що робили досі, себто тлумачити вчення і бесідувати про Божі справи; єдиним винятком була заборона визначати: ось це - смертний гріх, а це - легкий, аж доки вони не провчаться ще чотири роки.

3 Після того, як це рішення зачитали, судді поставилися до арештантів вельми приязно, прагнучи, вочевидь, задовольнити прочанина.

4 Прочанин сказав, що зробить все згідно з цим рішенням, але не вважає його задовільним, оскільки, ні в чому його не засуджуючи, йому закривають рота, позбавляючи можливости допомагати ближнім тим, чим він може.

5 І хоч доктор Фріас наполягав, виявляючи при цьому неабияку люб'язність, прочанин не зронив більше ні слова, зазначивши тільки, що чинитиме так, як йому наказано, доки знаходитиметься під юрисдикцією Саламанки.

6 Їх випустили з в'язниці, і він, довірившись Богові, почав розважати над тим, що ж йому робити далі.

7 У тому, щоб залишитися в Саламанці, він вбачав чималі труднощі, бо йому здавалося, що, заборонивши визначати смертні та легкі гріхи, перед ним закрили двері, через які він міг допомагати душам.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Используются технологии uCoz