Заповіт прочанина


Go to content

55

6. Барселона й Алькала: 1524-1527


[55] 1 Тоді, не раз все це обміркувавши, він сказав сам до себе: "Навіть коли я молюсь і стою на Месі, до мене не навідуються такі яскраві пізнання". І так, поступово, він дійшов висновку, що то була спокуса.

2 Помолившись, він пішов до храму Манта-Марія-дель-Мар, неподалік від будинку вчителя, попросивши того вділити якусь хвилю і вислухати його в цій церкві.

3 Коли вони всілися, він докладно розповів йому про все, що діялося у нього в душі, і про те, наскільки незначного поступу він сягнув досі з цієї причини; він тут-таки дав учителю обіцянку, промовивши:

4 "Обіцяю вам ніколи не переставати слухати вас протягом цих двох років, аж доки зможу знаходити в Барселоні хліб і воду, щоб ними живитися".

5 Вельми рішуче давши таку обіцянку, він ніколи більше з тих пір не відчував спокуси.

6 Біль у шлунку, який почав було діймати його в Манресі, через що йому довелося носити взуття, минув, і з тих пір, як він вирушив до Єрусалима, зі шлунком у нього було все гаразд.

7 З цієї причини, навчаючись у Барселоні, він захотів відновити колишнє покутування і розпочав з того, що зробив дірки у підошвах своїх черевиків, які потрохи розширював, і коли прийшла зимова холоднеча, від його черевиків залишилася тільки верхня частина.


Sub-Menu:


Back to content | Back to main menu
Используются технологии uCoz