Заповіт прочанина

[61] 1 Він провів у в'язниці сімнадцять днів, і за цей час його ані допитували, ані не повідомили про причину затримання. Урешті-решт у в'язниці з'явився Фіґероа і заходився розпитувати його про різні речі; він навіть поцікавився, чи дотримується прочанин суботи,

2 а також запитав, чи знайомий він із певними двома жінками, матір'ю й донькою (на це запитання він відповів ствердно),

3 і чи знав він про їхній намір податися геть (прочанин заперечив з огляду на клятву, яку дав раніше).

4 Тоді вікарій поклав руку йому на плече і, не приховуючи радости, сказав: "Це і є та причина, через яку ви тут".

5 Серед багатьох людей, які стали послідовниками прочанина, були мати з донькою, обидві вдови. Донька була ще юна і вельми приваблива. Обидві сягнули значного поступу в царині духа, особливо донька.

6 Цей поступ був настільки вагомий, що попри своє знатне походження вони пішки вирушили до Вероніки Хаенської; йшли без жодного супроводу і в дорозі, можливо, просили милостиню. Це викликало в Алькалі гучний поголос,

7 і доктор Сіруело, який до певної міри відповідав за них, подумав, що саме в'язень намовив їх на такий крок; з цієї причини останнього й затримали.

8 Почувши слова вікарія, в'язень сказав: "Чи хотіли б ви, щоб я розповів про цю справу детальніше?" "Так", - відповів той.

9 "Тоді вам слід знати, - мовив в'язень, - що ці дві жінки часто наполегливо переконували мене у своєму прагненні йти світом, служачи вбогим то в одному шпиталі, то в іншому.

10 Я ж завжди відраджував їх від цього задуму, позаяк донька ще така юна і така приваблива, і т.д. Я сказав їм: якщо вони хочуть відвідувати убогих, то можуть робити це і в Алькалі, де, крім того, можуть супроводжувати священика, який уділяє хворим Благословенні Таїнства".